950 років тому упокоївся цей святий угодник Божий, і ось вже понад вісім століть він є прославленим Церквою в лику святих. Преподобний Антоній Печерський шанується нами як засновник вітчизняного чернецтва, фундатор та будівничий кількох святих обителей, зокрема Києво-Печерського монастиря, великого Успенського собору.
Він був суворим аскетом, звершував чернечий подвиг у печері. Водночас він був добрим порадником для всіх, хто до нього звертався, лікував хворих зіллям і творив чудеса. Невідомо, де нині знаходяться його святі мощі - як жив у затворі, так і тіло своє він полишив у таємниці в печерах. Що ми ще знаємо з його житія?
До чернечого постригу називався Антипом, родом походив з Любеча на Чернігівщині. У молодому віці, почувши про чернече життя, Антип викопав печеру, у якій хотів відбувати подвиги. Потім подався до «країни Грецької» – досяг Царгорода, а потім дійшов до Святої Гори Афон, де прийняв чернецтво під ім’ям Антонія. Своїм суворим аскетичним життям там юний чернець здивував навіть старих аскетів.
Пробувши на Афоні багато років, за порадою ігумена повернувся в Україну, «щоб і тут бути на користь і підтримку багатьох». Шукаючи біля Києва місце для усамітнення, подвижник оселився за містом, недалеко від села Берестова, в печері, у якій недавно перед тим жив у пості й молитві Іларіон, обраний у 1051 році Київським Митрополитом.
У печері чернець Антоній за афонським прикладом проводив час у молитві, пості й праці. Слава про нього скоро розійшлася між людьми, й незабаром біля нього зібралися ченці (одним із перших був майбутній преподобний Феодосій). Це і стало початком заснування славетного Києво-Печерського монастиря, де гуртувалася братія.
Бажаючи звершувати подвиг на самоті, преподобний Антоній викопав собі окрему печеру на сусідньому пагорбі. Згодом те місце почали називати Ближніми, або Антонієвими печерами, а «старі» – Дальніми, або Феодосієвими. Через князівські міжусобиці Антоній деякий час жив в Чернігові, де заснував ще один печерний монастир.
Повернувшись до Києва, благословив будівництво на горі над печерами храму на честь Успіння Пресвятої Богородиці, а пізніше біля неї був закладений монастир із келіями, до якого ченці перейшли жити з печер. Через те, що перші ченці цього монастиря жили в печерах, він одержав назву Печерського. Земне життя преподобний Антоній завершив у 1073 році, у віці 90 років.
Преподобний отче наш Антонію! Збережи, угоднику Божий, твоїм святим заступництвом усіх нас. І моли Бога, щоби твоя і наша свята Лавра, скинувши ярмо «русского міра», надалі духовно процвітала.
Православна Церква України
|