Якщо побачиш, мамо, нагодуй
Того бійця, що прийде визволяти,
Його ти обійми і поцілуй,
Як і мене чиясь тут цілувала мати.
Можливо, він далеко від сім'ї
Й до мами додзвонитись він не може.
Та ми - солдати, ми - опора на війні -
Тут кожен з нас щось відчуває схоже.
У когось вже давно немає мами -
Убили ще у березні її,
Якби ж хтось знав, які на душах рани,
Та ми тримаємось. Ми, мамо, на війні...
Сьогодні ми завали розбирали
І чули з під бетону голос:"Поможіть".
Ми, мамо, звідти школярку діставали.
На ній же мама мертва вже лежить...
Це наша українська мама,
Яка грудьми дитину від смерті прикриває,
Та від побаченого болю, мамо,
Нам душу вже ніщо не залатає.
Ти обійми, матусю, й поцілуй
Того бійця, що прийде визволяти,
Його в кайдани ніжності закуй,
Бо, може, вже його не поцілує мати..
|